Поради

Дитина 9 років психологія

Останнім часом у єварушниць часто виникають питання щодо віку, в якому починається перехідний період у дітей. Начебто зазвичай вважається, що перехідний вік – це 11-16 років, але що робити, якщо вже у 9 років ваш син чи дочка починає віддалятися від батьків, грубити, висловлює небажання вчитися та взагалі підкорятися загальноприйнятим правилам, одним словом – самостверджується? Що це – акселерація, зрушення початку підліткового віку до раннього – чи щось інше?

Почнемо з того, що перехідний вік включає як психологію (зміна поведінки, перегляд життєвих орієнтирів і авторитетів, зміна провідної діяльності), так і фізіологію (початок статевого дозрівання, поява вторинних статевих ознак, тіло набуває дорослих рис і форми).

У 9 років про статеве дозрівання поки що не йдеться (крім поодиноких випадків-виключень, які, як кажуть, тільки підтверджують правило). Тому коли говорять про перехідний період у цьому віці, то мають на увазі, швидше за все, саме втрату зв’язку з дитиною на психологічному рівні. Виходячи з цього, можна назвати цей період швидше за підготовкою до перехідного віку. Психіка дитини готується до дуже важливого етапу – одного з найдраматичніших у житті людини.

Провідною діяльністю молодшого шкільного віку є навчальна (пізнавальна) діяльність, для підліткового віку – спілкування, інтимно-особистісні відносини. Цілком можливо, що багато сучасних факторів: величезний доступний дітям потік інформації, переважання індивідуальних (часто комп’ютерних) ігор над спільними, захоплення батьків методиками раннього розвитку призводять до того, що в початкових класах школи у дітей знижується мотивація до навчання. Зараз діти часто приходять в 1 клас, вже швидко читаючи і рахуючи в умі в межах сотні, а їх садять за парту і пропонують складати 2 і 2, малювати палички і читати за складами «Ма-ма ми-ла ра-му». Це призводить до підвищеної втоми, зниження інтересу до навчання. Як наслідок, до 9 років роль пізнавальної діяльності у житті дитини значно знижується і на перший план виходить спілкування з однолітками – провідна діяльність підліткового періоду.

Що із цим робити?

По-перше, як не дивно, радіти! Дитина росте і розвивається, і якщо десь у чомусь вона забігає вперед – це краще, ніж, якби вона відставала у розвитку.

По-друге, якщо говорити про мотивацію до навчання, можна самотужки урізноманітнити не надто веселі шкільні будні. Наприклад, запропонувати своїй дитині разом зробити якийсь проект для школи у тій галузі, яка йому цікава. Він захоплюється іноземними мовами та з дитинства дивиться мультфільми англійською мовою? – Зробіть із ним англійську стінгазету для класу. Ваш син – шаховий геній? – Вигадуйте разом із ним математичні завдання на шахову тематику, що відповідають його класу, похвалиться ними вчительці. Ваша дочка чудово малює, займається у художній студії? – Запропонуйте вчителеві послуги з оформлення, наприклад, навчальних плакатів. Словом, знайдіть те, що дозволить вашій дитині бігти до школи з інтересом, а не тягти похмуро, як на каторгу.

А я хочу бути двірником!

Часто батьки намагаються звернутися до почуття відповідальності школяра, мотивуючи необхідність вчитися тим, що у майбутньому йому це знадобиться. І не розуміють, що у 9 років дитина ще навіть фізіологічно не готова замислюватися про настільки далеке майбутнє – психологи вважають, що формування відділу мозку, який відповідає за те, щоб перестати жити моментом та почати жити майбутнім, закінчується до 18-20 років. Тому батькам 9-річної дитини доведеться шукати інших слів.

Стандартні «лякалки» на кшталт «будеш так вчитися – станеш двірником» не працюють і у старшому віці, коли підліток уже хоч трохи розуміє, що таке «працювати», і усвідомлює, що цим доведеться займатися. А у віці 9 років фрази про майбутню роботу взагалі не мають ваги, бо до цього ще ціла вічність. Та й потім – чи це так погано, працювати двірником? Романтика, свіже повітря, мітлою махаєш, сніг кидаєш… Безкоштовний фітнес, та й годі! І прямі пояснення, що робота двірника – це важка, фізично виснажлива, абсолютно непрестижна, багатьма зневажається праця, результату не дадуть. Просто не будуть зрозумілі адресатом.

Якщо ви хочете у віці 9 років донести до дитини певну думку, то доведеться діяти через мову образів та картинок, зрозумілих саме їй. Наприклад, дитина грає у комп’ютерні ігри? Якщо він робить це в компанії друзів, стежте за ними. Напевно рано чи пізно станеться ситуація, коли ваша дитина буде сердито кричати: «Петя/Вася/Маша, куди ж ти лізеш! Тебе там уб’ють, як ти не розумієш! Я в цьому підземеллі вже був, нічого вартого там немає, так чого ж ти нариваєшся на неприємності!

Спіймайте момент! Відразу після гри, як тільки дитина звільниться і буде готова поспілкуватися з вами, виявіть інтерес – нагадайте йому про цей ігровий епізод, запитайте, як він себе в цей момент відчував, чи хотілося йому допомогти людині, яка робила щось неправильне. Головне – щоб ваш інтерес був щирим! Постарайтеся дійсно дізнатися, які почуття відчувала ваша дитина – напевно в цій ситуації вона поділиться своїми переживаннями, тому що момент недавній і струни в душі зачепили. Знайдіть у собі те, що відгукується на ці почуття дитини – моменти, коли ви відчуваєте щось подібне. І поділіться цим із сином/дочкою.

«Я справді розумію, що ти відчував. Так прикро, коли ти хочеш допомогти хорошій людині, а вона до тебе не дослухається. Відчуваєш себе безпорадним і навіть злишся, коли знаєш, що такі дії іншої людини не приведуть ні до чого доброго, говориш йому про це – а він продовжує гнути свою лінію. Це просто дратує, правда? Я це дуже добре розумію, бо в мене так само буває. Ось коли я кажу тобі про те, що інтерес до навчання/заняття спортом/своєчасне виконання домашніх завдань/ (потрібне підкреслити) допоможуть тобі в подальшому житті, мені теж буває прикро, що мої слова пролітають повз тебе. Просто «я вже в цьому підземеллі бувала», а тобі ще тільки побуватиме. Отже, коли ти не реагуєш на мої слова, я почуваюся такою ж безпорадною, як ти, коли Петя/Вася/Маша не реагують на твої».

Не потрібно робити висновків, що дитина тут же перейметься, усвідомить, зрозуміє і буде добре вчитися / займатися спортом / вчасно і не з-під палиці виконувати домашні завдання. Але слова, приклад яких ми привели вище, швидше дійдуть його свідомості, ніж про двірника. І якщо постійно ловити такі моменти та пояснювати важливі життєві позиції дитині через асоціації зі зрозумілими їй ситуаціями – результат може бути досягнутий.

На завершення хочу побажати всім батькам, яких хвилюють поставлені в цій статті питання, величезного терпіння, безмежної та безумовної любові до своїх дітей.

На вдячність тим, хто прочитав статтю, ми даруємо подарунки від наших партнерів: промокоди та знижки на освіту, одяг, взуття, косметику, їжу та послуги. Отримати подарунок

Валентина Миколаївна Волкова, вихователь групи «Ведмедики-Малишки», Центр розвитку та освіти «Елітора»

Як і коли починається підлітковий вік у сучасних дітей

Лариса Суркова кандидат психологічних наук, сімейний та дитячий психолог, мама шести дітей

  • Як і коли починається підлітковий вік?
  • Чому наші діти так рано дорослішають?
  • Як пережити підлітковий вік?

У багатодітної мами та психолога Лариси Суркової — п’ятеро дітей, і із двома старшими дочками вона, можна сказати, вже пережила підлітковий вік. Відкриття, які були зроблені нею як мамою та фахівцем, будуть корисні тим, хто зараз зайнятий вихованням дітей від 8 до 15 років.

Кожну свою книгу про дітей я можу починати словами: Це мій улюблений вік. І тому, що у мене є власні діти у кожній віковій категорії, і тому, що для мене кожен із цих періодів прекрасний по-своєму. Але діти, які входять у ранній підлітковий вік, – це категорія, яка викликає у мене особливі почуття з низки причин.

По-перше, я вважаю, що цим дітям, можливо, найважче. У них величезна завантаженість: що тільки вони зайняті крім школи. На них тисне нескінченне батьківське «ти винен», але при цьому їм не виявляють довіри. А це дуже важливо для адекватної самооцінки.

По-друге, у них починаються зміни у гормональному фоні, що теж дається непросто.

По-третє, ними тисне інформаційний потік: новини, мультики, фільми тощо. Це велике навантаження, якого у нас із вами не було. Тому нашим дітям набагато важче.

Як і коли починається підлітковий вік?

У психології підлітками вважаються ті, хто досяг віку 12-13 років. Я не можу з цим погодитись у сьогоднішніх реаліях. Діти дорослішають раніше, за інші терміни формуються вторинні статеві ознаки та психоемоційна сфера дитини. То коли ж сьогодні починається підлітковий вік? Здивувати вас?

Перші ознаки його наближення ви почнете помічати у 9-10 років. Для мене це стало свого часу шоком, чесно кажучи, я не чекала на цього «гостя» так рано. Але саме в цьому віці у сучасних дітей розпочинаються перші гормональні перебудови. Поступово стають очевидними зміни у тілі, викликані дорослішанням. Ваш вчорашній малюк стає схожим на маленького незграбного оленя.

Молода людина і сама не розуміє, що відбувається з нею, з її тілом, і це, звичайно, позначається на характері. Різкі зміни настрою, небажання чути чужу думку, постійні протести та суперечки – основні симптоми, що супроводжують ранній підлітковий вік.

Що робити? Виставляти рамки з одного боку, проявляти м’якість та максимальне розуміння, ласку – з іншого. Від будь-якого замаху на особистість і, як здається дітям, на дорослість ви отримаєте жорстке посилення відносин. Обмовте умови ще “на суші”, тобто за пару років до початку цього періоду.

Дитині у цей час важливо жити у звичних умовах, які не «ламають» її психіку, її спосіб життя та звички. Це допоможе не посилювати і так непростий для всієї родини час. І обов’язково пам’ятайте – це все та сама дитина, і обійми як мінімум 4 рази на день ніхто не скасовував!

Після перших гострих двох років дорослішання на вас чекатиме «бонус» — приблизно рік спокійного життя. Ваше чадо трохи звикло до себе, свого тіла і заспокоїлося.

Розслабились? Не варто! Найцікавіше попереду. Після 14 років гормони починають вирувати з новою силою. Змінюються ставлення до світі, з’являються нові авторитети. Не сформована остаточно особистість легко піддається чужому впливу, різко змінює свою думку, спираючись інше. Батьки перебувають у напрузі та переживаннях.

І найголовніше, способів впливу чи покарання практично немає. Сучасна школа формує у підлітка імунітет підвищення голосу, крику. Діти живуть за своєрідним екраном із написом: “Поорет – перестане”. Приклади з книг, герої фільмів — усе це не має значення, важливо лише оцінка певного соціуму, якому вони беззастережно довіряють. І начебто ви як батьки все ще пам’ятаєте про м’якість і любов, але все частіше опускаєте руки і плачете від безвиході.

Що робити? Згадати себе та перечекати!

Чому наші діти так рано дорослішають?

Справді, сучасні підлітки перетворюються на дорослих набагато раніше. У дівчат уже в 8-9 років починається зростання молочних залоз, а в 11-12 років у 75% з них починається менструація. Хлопчики з 8-9 років активно забивають у пошукову систему «голі жінки», а в 10-12 років у них трапляється перша полюція. Фізично діти розвиваються швидше, а от психологічний розвиток рідко випереджає норми, які були прописані 15-20 років тому.

Звичайно, питання «чому» — тут ключове. І найцікавіше, що єдиної відповіді це питання немає. Розглянемо всі основні теорії.

Теорія “Харчова”. Все залежить від харчування. Це, мабуть, теорія-лідер. Велика кількість неякісної їжі, що містить гормони та ГМО. Прибічники «хімічної» теорії вважають, що можуть відбуватися вже на стадії вагітності. Що ж робити? Харчуватися здоровою та повноцінною їжею завжди, а не так: дитині – броколі, а собі – пельмені та нагетси з коробки.

Теорія “Інтелектуальна”. Є думка, що посилений внесок у ранній розвиток дітей розвиває не лише мозок. За мозком тягнеться тіло. У результаті до 7-8 років діти не тільки розумніші, а й більші фізично. Їхні інтереси виходять за рамки дитячих. За статистикою, запит у пошуковій системі, пов’язаний із сексом, діти вводять у трьох випадках з п’яти.

Теорія “Соціальна”. Батьки самі поспішають дітей. Включаючи їх у коло обговорення дорослих проблем, лаючись і з’ясовуючи стосунки за них. Сюди можна віднести ранній переведення відносин у формат матеріальних і фінансових цінностей. Все це квапить дітей.

Чи це погано? Кожен вирішує сам. Я прихильник того, що дитинство має бути! І немає нічого поганого, якщо воно буде досить довгим, хоч би і до 10-12 років.

Related posts

Leave a Comment